Сьогодні, 25 травня 2011 року,  у Маріуполі відбулася подія, важливість якої для міста важко переоцінити. ПАТ «МК «Азовсталь» загасило останню мартенівську піч, тим самим, ліквідував мартенівське виробництво на підприємстві. Це  дозволить досягти значного екологічного ефекту і істотно понизити навантаження на навколишнє природне середовище Маріуполя і регіону.

            В той же час, закриття мартенівського виробництва не відгукнеться на об'ємах відвантажуваної продукції: збереження об'ємів виробництва сталі буде досягатися за рахунок підвищення ефективності роботи конвертерного цеху в рамках впроваджуваної програми операційних поліпшень. Продуктова лінійка підприємства також залишається незмінною. Всі марки стали, які раніше виготовлялись мартенівським способом, вже сьогодні освоєні і сертифіковані з використанням конвертерної технології.

            На закритті мартенівській пічки був присутній заст. міністра промислової політики Сергій Білий, голови адміністрацій Донецької області та міста, керівництво Метінвесту та представники контролюючих природоохоронних органів.

Додатково.

            Март́енівська піч — металургійна піч для переробки чавуну та металобрухту в сталь необхідного складу та якості. Уперше збудована французьким інженером та металургом П'єром Мартеном у 1864 році. Мартенівський спосіб з’явився в результаті необхідності переробки великої кількості металобрухту, масова переробка якого в конверторах неможлива. Ця проблема була вирішена шляхом створення полуменевої (мартенівської) печі. Понад 80 % всієї виплавленої сталі одержують мартенівським способом.

                Мартенівський спосіб виробництва сталі ліквідований у всіх розвинених країнах світу ще в 1980-1990-х роках, а в Китаї – у 2003 р. На сьогодні такий спосіб є малоефективним як з економічної, так і з екологічної точки зору.

                Зокрема, собівартість мартенівської сталі (у перерахунку на катану заготівку) на 15% вища за собівартість електросталі та конвертерної сталі (у перерахунку на литу заготівку). При виробництві мартенівської сталі обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу вище на 40%, а парникових газів − у два рази більше порівняно з електросталеплавильними і конвертерними способами виробництва сталі.

                На 2010 р. частка мартенівської сталі становить лише 3,6% світового виробництва сталі та припадає в основному на Росію (40%) і Україну (46%), тобто дві країни в сукупності виробляють практично 86% світового обсягу мартенівської сталі. У Росії заміна мартенівського виробництва відбувається досить інтенсивно (за 15 років частка мартенівської сталі скоротилася з 50 до 22%). В Україні цей процес відбувається повільно і частка мартенівського виробництва в даний час становить 40%. Україна на 2010 р. є єдиною країною у світі, яка практично не реалізує стратегії заміни мартенівських печей іншими альтернативними агрегатами. Виробництво сталі в мартенівських печах існувало до теперішнього часу на металургійних комбінатах ПАТ «Азовсталь», ВАТ «АМКР», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», а також на Донецькому, Макіївському і Дніпровському металургійних заводах.