Доведено, що проникнення до стратосфери штучно створених хімічних речовин, таких, як хлорфторвуглеродні, бромхлорвуглеродні, бромистий метил, чотири хлористий вуглець, знищують озоновий шар Землі.

     Від надмірного ультрафіолетового опромінювання підвищуються захворювання на катаракту та раку шкіри. Також, страждають рослинний та тваринний світи. Ультрафіолетове випромінювання негативно впливає на розвиток фітопланктону мальків риб, крабів, уповільнюється ріст рослин, швидше руйнуються синтетичні матеріали. І, нарешті, збільшення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання призводить до додаткової генерації озону у приземних шарах атмосфери та підвищення концентрації інших потенційно шкідливих оксидантів.

     Однією з головних глобальних екологічних проблем у новому тисячолітті вважається втрата озонового шару стратосфери. Тому, уряди практично усіх країн світу приєдналися до Монреальського протоколу і, тим самим, взяли на себе зобов’язання із досягнення головної мети – згортання виробництва та використання озоноруйнівних речовин у різних секторах промисловості.

     На сьогодні Сторонами Монреальського протоколу стали 191 країна (включаючи країни Європейського Союзу як одиницю). Це, практично, усі члени ООН, і тим самим взяли на себе зобов’язання поступово зменшувати виробництво та використання озоноруйнівних речовин.

     Відповідно до цієї угоди, уряд кожної країни виконує вимоги, що пов’язані із вилученням з обігу та припиненням виробництва озоноруйнівних речовин за обумовленими графіками.

     Для забеспечення вимог протоколу, постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 року №1062 було створено Міжвідомчу координаційну комісію (МКК) з питань організації виконання вимог Монреальського протоколу по речовинах, що руйнують озоновий шар.

     На виконання функцій секретаріату МКК та для оперативного контролю за виконанням заходів, пов'язаних із використанням озонобезпечних речовин, створено відділ контролю виконання Монреальського протоколу (озоновий офіс).

     Сьогодні, задля забеспечення майбутнього, Україні потрібно вчитися обходитися без найбільш поширених і найбільш оптимальних з точки зору термодинамічних параметрів холодоагентів, які на великий жаль мають величезну озоноруйнівну спроможність та високий коефіцієнт глобального потепління, а також термін життя в атмосфері близько 100 років.