Глобальне потепління, різке зменшення запасів прісної води, погіршення стану атмосфери та низка інших чинників призводять до того, що значна частина території нашої планети з кожним роком піддається ерозії, підтоплюванню, опустелюванню. Навіть ті райони нашої країни, які раніше відзначалися своїми щедрими літніми опадами, все частіше страждають від засухи.

            Опустелювання — це процес деградації всіх природних систем життєзабезпечення, викликаний як антропогенними причинами, так і природними чинниками. За оцінками ООН, опустелювання може торкнутися більше мільярда чоловік і третини всіх земель, що використовуються в сільському господарстві. Наслідки опустелювання в екологічному і економічному відношенні дуже негативні. Зменшується продуктивність сільського господарства, скорочуються різноманітність видів і кількість тварин, що особливо в бідних країнах приводить до ще більшої залежності від природних ресурсів. Опустелювання обмежує доступність елементарних послуг екосистеми і загрожує безпеці людей. Воно є важливою перешкодою розвитку, через що ООН в 1995 році встановила Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою.

            За статистичними даними, нині опустелювання загрожує 3,6 млн. га земель, що становить 1/4 загальної площі поверхні суші. В деяких країнах опустелювання складає 50-80%. Причинами опустелювання є, з одного боку, глобальне потепління клімату, з іншого — нерозумне втручання в природу людини: нераціональне використання пасовищ, надміру інтенсивне землеробство, позапланове вирубування лісу, використання деревних чагарників на паливо, забруднення фунту та вод пестицидами, іншими хімічними речовинами, розробка корисних копалин, видобування нафти та газу, регулювання стоку річок, будівництво водосховищ вплив воєнних та космічних полігонів тощо. Це призводить до скорочення біологічного розмаїття, деградації рослинного та тваринного світу, виснаження, засолення, забруднення місцевих вод, знелісення. Багато в чому опустелювання є й результатом екологічної неграмотності населення, споживацького ставлення до природи.

            Щоб утворився шар родючого ґрунту товщиною 1 см, потрібні сторіччя. Однак при безглуздому використанні здатність ґрунту відновлювати свій потенціал можна зруйнувати за один сезон. У результаті утворюються так звані антропогенні пустелі, де панують рухливі бархани, сипучі піски, піщані бурі, що розповсюджують пісок на колосальну відстань.
            З метою боротьби з опустелюванням у 1994 році було ухвалено Конвенцію ООН, у рамках якої представники 50 неурядових організацій створили глобальну робочу мережу.

            Одним із найефективніших та найдоступніших для громадян заходів боротьби з опустелюванням та засухою, звичайно ж, залишається озеленення. І це під силу кожному  з нас – посадити вербу біля своєї садиби, подбати про те, щоб дачна ділянка була обсаджена живоплотом; щоб під вікнами сільського будинку з’явилися нові площі квітів, а в міських парках – нові молоді гайки. Кожен з нас повинен дбати про те, щоб планету своїм нащадкам ми залишили зеленою, а отже, здоровою.