Історія людства нерозривно пов’язана з історією природи. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії її з людиною виросли в глобальну екологічну проблему. Якщо люди в найближчому майбутньому не навчаться дбайливо відноситись до природи, вони знищать себе. А для цього треба виховувати екологічну культуру і відповідальність. І починати екологічне виховання треба з молодшого шкільного віку, оскільки в цей час придбані знання можуть надалі перетворитися в міцні переконання.

Протягом багатьох десятиліть наша свідомість формувалась під впливом таких лозунгів як «Широка страна моя родная, много в ней лесов, полей и рек…» та інших. Саме тому ми звикли більше користуватись дарами природи, ніж думати про її відновлення, піклування про неї. Культивація нової свідомості по відношенню до природи процес тривалий, він напряму пов'язаний з екологічними, соціальними і іншими умовами життя суспільства. У обстановці погіршення екологічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня, відсутності стійких етичних орієнтирів, домінування споживацької психології, обмеженої сього хвилинною вигодою без довгострокового прогнозу, в атмосфері байдужості і потурання, безкарності за екологічні правопорушення, сформувати нове розуміння людини, особливо молодої, своїх обов’язків перед природою непросто. І все-таки загальноосвітня школа покликана вже сьогодні проявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиво особливе бачення миру як об’єкту його постійної турботи.

Формування екологічної свідомості є найважливішою задачею школи в даний час. Зараз дуже багато екологічних проблем, і не тільки в Україні, а й у всьому світі. Це походить від того, що школа завжди дуже мало поділяла уваги екологічному вихованню учнів. Це призвело до того, що люди стали відноситись до природи тільки як до джерела сировини.

Можна впевнено стверджувати, що недостатньо ефективна система екологічного виховування населення  - одна з основних причин незрілості екологічної свідомості людей. Далеко не кожна людина має нагоду залучатись до розуміння екологічних проблем на рівні великої науки, уявлення про ці проблеми складається часом вельми випадковим чином: під впливом буденних вражень або з повідомлень засобів масової інформації. Розрізнені відомості не дають можливості людині виробити струнку систему екологічних знань, яка необхідна йому, щоб розумно відноситься до природи, не наносити їй шкоди. Задача суспільства тут – забезпечити системний характер виховання населення.

Стає все більш ясною необхідність посилення впливу на духовну сферу особистості, формування етичного компоненту екологічної культури, що є провідною процесу екологічного виховання.